Фестиваль "Івачів Sport Fest 2015"

Івачів Sport Fest 2015 — цікаво, азартно, весело

Вже пройшло більше тижня після закінчення фестивалю Івачів Sport Fest 2015, а в голові ще й досі крутиться той парад емоцій і аналітики, який залишило після себе дійство. Але от аж тепер випала можливість написати невеликий звіт про те свято, яке відбулось на водоймі, яку часто називають Меккою рибалок Тернополя.

Як все починалось

Вже не перший раз переконуюсь, що всі спонтанні речі практично зразу приречені на успіх. Часто спонтанний виїзд на риболовлю стає самим успішним в сезоні, спонтанні рішення приносять феноменальні результати і т.д. Приблизно так само сталось і з цим фестивалем.

Буквально перед самою нашою поїздкою на Кубок України з ловлі хижої риби спінінгом з берега в Тернополі відбулися збори правління нашої обласної федерації риболовного спорту. Там вирішувався ряд питань не зовсім пов’язаних зі спінінговим напрямком. Але мені випала нагода побувати на цих зборах, адже повинно було в тому числі розглядатись питання нашої поїздки.

Посиділи, поспілкувались, кожен висловив свої думки і почали розходитись. От тоді і виникло спонтанне рішення провести такий собі фестиваль по ловлі риби з човника, адже заплановані раніше рейтингові змагання нашої федерації так і не відбулись. Коротко обсудили основні моменти і розбіглись. Вже тоді на 90% було ясно, що цей фестиваль відбудеться.

Чому саме Івачів?

Багато хто після фестивалю питав, чому вирішили провести такий фестиваль саме в Івачеві, а не на Тернопільському ставі. Адже такий крутий полігон в самому серці міста наче сприяє проведенню такого дійства. А все дуже просто.

Івачів – місце, куди спішить дуже багато рибалок з Тернополя. І не важливо, ловити планується з берега, чи з човна. Тут постійно можна зустріти масу спінінгістів, адже водойма багата щукою та окунем. Останній тут, до речі, досягає трофейних розмірів і є всі шанси тут впіймати омріяного мордатого окуня.

Окремим бонусом стало те, що в форматі фестивалю до заліку приймалась вся риба, не лише хижак. Іванівська ж водойма багата на краснопірку, яка досить гарно ловиться на спінінгові оснастки. При цьому краснопірку в районі 200 грам там впіймати цілком реально, а деколи попадають і справді трофейні екземпляри до кілограма.

Добратись з Тернополя до водойми не складе труднощів. Транспорт громадський ходить з самих ранніх годин. Це для тих, хто не має можливості добратись автомобілем. Так само не виникає проблем з водним транспортом, з якого і буде проводитись ловля. На базах взяти човник цілком реально. Тим більше, що його можна було забронювати наперед на базі УТМР, де і проводився збір учасників.

Всі ці моменти вкупі робили Івачів чудовим місцем для проведення саме фестивалю. Хоча, можна сміливо говорити про те, що варіант використання даної водойми для змагань обласного чи навіть всеукраїнського рівня буде цілком логічним.

[adsense]

Процес змагань

Сам процес змагань видався дуже цікавим і трішки напруженим. Поборотись було за що. Спонсорами змагань виступили: Магазин «Все для рибалки», Магазин «Рибак», Компанія «Crazy Fish». І спонсорували вони не грамоти чи дипломи. В призах були спінінги, шнури, воблери, силіконові приманки та ін.

Команд також зібралось немало, як для фестивалю. Всього на старт виходило 18 двійок, що дуже радувало. Боротьба обіцяла бути напруженою і цікавою. Хоч фестиваль проводився в один тур, де результат могла вирішити одна «мама», всі були згідні з таким розкладом, адже цю «маму» треба було ще знайти і спіймати. Отже, всі на воді, старт, погнали.

Ігор сідає на весла, а я чемно розміщуюсь на кормі і роздивляюсь хто куди пливе. Ми заздалегідь домовились робити ставку на окуня: впіймати 20 штук, а далі по мірі можливості ловити більші екземпляри та заміняти малого окуня ними. Паралельно планували підловитись краснопіркою, якщо б знайшли її стоянку. В мене на гачку висить дюймовий твістер Mann’s, а в Ігора Vagabond. Летимо до перспективних точок, які в минулому сезоні принесли моєму партнеру з колегою друге місце на кубку області.

По дорозі помічаємо ямку серед водяних лілій. Супер точка. Але при її прочісуванні я не відчуваю нічого схожого на покльовку. Печемо дальше. Ще одна цікава стоян очка. Але тут також глухо. Ігор вже почав провіряти територію воблерами. Покльовок немає. Я дивлюсь за тандемами в зоні обзору. В них ніби також глухо.

Вирішуємо податись в той бік, де в минулому році гарно брали горбачі. В цьому сезоні там же непогано ловилась краснопірка. Є надія, що там вдасться зробити результат. Але приблизно півгодинне прочісування території не приносить ні тюка. Печаль і смуток огортають.

Тим часом бачу, що команда «Буй» в складі Бурчака Віталіка та Корнійчука Тараса паркує рибку і кладе її в садок. Цікаво-цікаво. Поки обговорюю цей момент з Ігорем, вони ловлять ще одну рибу. Я бачу, що це краснопірка. Пропоную напарнику знятись з якоря і попробувати щастя недалеко від них.

Правда попасти на точку нам не вдалось. Хлопці стали з єдиного вільного від поплавочників боку і кидали, як мені здалось, в загодовану точку. Там і крутилась краснопірка, яку вони ловили. Попасти в те місце було нереально, але ми стали пробувати підловити рибку максимально близько звідти.

Я ставлю ставку на шарнір в 1 грам вольфрама і імітацію білого опариша, яку нашвидкуруч зробив з твістера Mann’s. Ігор продовжує вмовляти окуня. І от на одній з перших проводок я відчуваю чіткий «тюк». Підсікаю. Я вже уявляю собі краснопірку в руках, а тут окунь недоросток. Можна було лише іронічно усміхнутись і поставити його в садок. Ну, вже не нуль.

А тим часом далеко на руслі працюють веслами на пару з мотором Петя Прокопенко і Паша Петровський. Це означало дві речі: або в них немає риби і вони її шукають, або вони знімають рибу і бігом переміщуються за новими трофеями. Порадившись між собою ми вирішуємо також зміститись на русло і спробувати щастя там.

Як виявилось, ми були праві. Я пробував пробивати глибини все тими ж малими приманками, а Ігор впирався в 2.5 дюймового Вагабонда. І на перших же проводках його Yamaga зігнулась в дугу. Пауза, і напарник каже, що то таки риба, а не трава, якої в водоймі дуже багато, через що без офсета ловити практично неможливо. Неспішне виважування, і Ігор заводить гарного окуня в підсаку. Тепер можна сміло говорити, що ми почали.

Далі ми пробували кататись вверх і вниз по руслі, але в садку зоставались все ті дві рибини. Навкруги видно було виходи краснопірки, через що я знову поставив свою приманку для цієї риби. Але крім одного незрозумілого пощипування я нічого не отримав.

Вирішуємо трохи змінити тактику. Ігор робить оснастку з відвідним поводком, а я впираюсь в окуня, пробуючи виманити його на Polaris.

І тут настала пора «ха-ха». В колеги щось сідає на гачок. Він каже що там рибка і ми готуємось побачити краснопірку. Але не так сталось, як гадалось. На гачку красувалась плотва. При чому плотва була досить непогана. Ну, але в залік йде, тому і відправляється в садок. Через деякий момент знов в нього щось грузить бланк. Вже аж цікаво стало, що там таке. Невже знов плотва? А то був підлящик. Ми з Ігорем буквально попадали на дно човника і реготали на все водосховище. Приїхали ловити окуня, ну може ще краснопірку, а тут тобі і плотва і підлящ, якого і на відповідну снасть тут рідко коли впіймаєш. З того всього Ігор вирішив однією рукою розкрити садок над водою і вкинути туди рибу. Але слизький «сковородочник» вискочив з руки і поплив рости. На хвилі сміху ми цьому не надали великого значення, але, враховуючи, що в ньому було бити 100 грам, а може і більше, то він міг нас підняти в загальному заліку на 1-2 місця. Ну але то таке. Головне – емоції.

Що ж робити? Риби в нас нема, ситуації по інших учасниках ми не знаємо. Продовжуємо далі ловити по визначеній тактиці. Поруч плавають знайомі хлопаки і азартно ловлять махмудів. Участі вони не беруть, але відловлюються шикарно. А ми? А ми, напевно, не вміємо ловити рибу.

Вирішуємо ловити ближче до берега з надією на те, що вдасться підловити хоча б невеликого окуня. Звідти мені вдалось дістати 2 хижака непоганого розміру, а Ігор впіймав, по пам’яті, ще дві плотви.

Думали гадали і придумали, що пора пошукати щастя в інших місцях, зважаючи на те, що часу залишалось не так багато. Вирішили, що половимо по лопухах. Але в наші плани влізли Коля Мацюк і Тарас Шафранський, котрі стояли і виловлювали дрібного окуня прямо на плесі. А ми то до своєї 20-ки окуня не доловили. Стаємо недалеко від них і добираємо ще пару окунів мінімального розміру. З одного боку варто було доловити до 20-ки, з іншого – треба було переміщатись і шукати більш велику рибу.

Спочатку ми погнали в сторону тієї двійки, яка активно ловила краснопірку раніше. Але там нам не вдалось зловити нічого і все-таки ми рвонули в бік бази з запланованою стоянкою в лопухах і на одній ямці.

Поки плили, побачили, як Петро і Паша ловлять краснопірку. От тут і нам треба припаркуватись. Я починаю обловлювати лілії, а Ігор впирається в той же відвідний з прицілом на краснопірку.

[adsense]

Спочатку наші старання принесли лиш 2 чи 3 мінімальних окунців. Краснопірка в той день відверто відмовлялась їсти наші приманки. Але сумно не було. З тими козаками збоку можна було пожартувати, посміятись і просто побесідувати.

Поставили човник ближче до них і почали обловлювати. В мене була глуш. Ігору влад ось впіймати першу краснопірку. Вже прогрес. А далі йому сідає щось неймовірно круте, що явно хотіло забрати спінінг з собою. Я вже грішним ділом подумав, що там товстолоб. Але то щось завело оснастку в траву і напарникові довелось тягнути копицю до човна. Він впевнено говорив, що риба зійшла, а я таки тягнувся за тією копицею підсаком.

І ось вже в човні ми побачили її – золотобоку красуню. То не краснопірка, то був справжній монстр. В рибині було явно більше півкіло. Я думаю, що і призів не треба, коли вдається впіймати таке чудо. Та краснопірка нас конкретно підтягнула.

Після цього в Ігоря була ще одна досить схожа ситуація. І хоч там рибка була дещо менша, але їй вдалось зіскочити з гачка в траві. Нічого не зробиш. Такий у нас фатум. Час піджимає. Пливемо на зважування.

А на зважування люди попривозили і окунів, і щук, і краснопірок. Таки так, ми тут пролетіли конкретно. Але це ніщо, в порівняні з тим, як ми відпочили.

В результаті всіх обійшла команда «Рибак рибаку» в складі Прокопенка Петра та Петровського Павла, яка наловила 7180 грам риби. То чорти ще ті. Другими стали Франасюк Павло та Кримчук Юрій з команди «Odeon» з вагою в 4700 грам. А трійку переможців закрила команда спонсора змагань «Все для рибалки»: Олексієнко Андрій та Чайківський Ігор з вагою в 4190 грамм. Переможці – молодці. Показали справжній клас.

А далі був смачний обід, який приготував Копчак Сергій Іванович і довгі посиденьки з обговоренням нашого улюбленого заняття.

Роблячи висновок, скажу, що для результату треба трохи більше приділяти часу для ловлі з човна в Івачеві. Я в цьому сезоні там був з човном лише 5-й раз на змаганнях, Ігор, якщо не зраджує пам’ять, в цьому сезоні взагалі перший раз виплив. Елементарно ми не зовсім орієнтувались де зараз стоїть чи може стояти риба. Але це наш прокол, який ми будемо виправляти.


Є надія, що в Івачеві подібні дійства буде змога проводити частіше, а до них буде долучатись все більша кількість учасників. Дякую всім, хто приєднався до організації цього свята. Було круто. Зустрінемось на водоймах.


P.S. Скоро залию фото з фестивалю на Google Диск і виставлю тут посилання.

Мысль на тему “Івачів Sport Fest 2015 — цікаво, азартно, весело”

Оставьте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Optionally add an image (JPEG only)

Следи за новостями

Подпишись на обновления в наших публикаций и получай уведомления об обновлении контента на свой E-mail

Введите свой E-mail