3 місце Чемпіонат України з ловлі хижої риби з берега 2015

«Відро валідолу» або «Порвати жолудів». Звіт про Чемпіонат України з ловлі хижої риби з берега 2015

Чемпіонат України з ловлі хижої риби з берега 2015 – подія, яку я чекав досить давно і покладав на неї великі надії. Сказати, що мої бажання збулись – не сказати нічого. Було все більш ніж круто, але до цього «круто» доклався кожен з нас шести: Мозіль Ігор (капітан, спортсмен), Прокопенко Петро (спортсмен), Кіцак Віталій (спортсмен, координатор), Ткачук Леонід (тренер, координатор), Кочаровський Петро (координатор і моя неймовірна підтримка), Білокінський Василь (координатор, спортсмен). Приблизно так я можу озвучити наш склад команди “Crazy Fish Тернопіль” та ролі в ній. А далі я хочу просто розповісти про нашу пригоду більш докладно, почавши з виїзду з м. Тернопіль і закінчивши прибуттям в те ж місто.

Команди призери на Чемпіонаті України 2015 з ловлі хижої риби з берега


Дорога «Тернопіль – Хмельницький – с. Лаврівка – р. Південний Буг»

До підготовки до поїздки я приклався мінімально в силу різних причин. В основному все зробили хлопці, за що я їм дуже і дуже вдячний. Вони вирішили питання з потрібними документами, склали меню, закупили продукти, підготували дрова, посуд, палатки і т.д. Фактично мені залишилось лише зібрати свої речі та захопити 2 спальних мішка.

Приблизно в 22:15 в четвер вони заскочили за мною, я загрузився в машину і ми помчали далі. Залишилось забрати ще Петю Прокопенка з речами, купити хліба, заправитись і можна було вирушати в дорогу.

Всі ці моменти забрали в нас не дуже багато часу і десь між 23 і 00 годинами ми виїхали з м. Тернопіль в напрямку Вінниці. Попереду була, як виявилось, дуже цікава дорога. Ми всі вирушали в піднесеному настрої. Особисто в мене був якийсь мінімальний мандраж, як перед чимось новим і незвіданим, і піднесений бойовий дух, адже чи є сенс вирушати на такі події з настроєм на поганий результат?

До Хмельницького їхали під мінімальний розбір тактики на змагання. Петя нам розробляв мінімальну стратегію, за якою ми б мали виступати і постійно повторював, що ми «порвем тих жолудів». В принципі, я з ним згідний. Настрій на результат багато чого дає.

Перед Хмельницьким ми зробили зупинку на заправці аби попити кави, перекурити і сходити по своїх справах. Чесно, до цього моменту вже морило на сон і я думав, що зараз таки подрімаю, поки доїдемо до пункту призначення. Та сталося не так, як гадалося.

Сідаємо в машину і дістаємо пляшку допінгу. По 20 грам під канапку йшло дуже непогано. Про сон забули всі. Кожен розповідав щось своє. Коротше: було весело.

Так ми примчали в Лаврівку, де на початку села зробили зупинку. Розібрались куди нам їхати, випили «2 за упокой» і погнали на місце, де мав би бути табір. Хотілося з самого ранку ще потренуватись за зонами, щоб зрозуміти, чого хоче рибка.


Тренування перед змаганнями

На місці побачили 2 палатки. Стало зрозуміло де приблизно буде табір. Але от де починаються і закінчуються зони ніхто не знав, адже організатори не розбили сектора до цього часу. Це їх перше недопрацювання. В Інтернеті також не було вказано, де мають бути зони, аби хоч якось зорієнтуватись. Раджу звернути на це увагу в майбутньому всім, щоб не виникало потім питань до і від спортсменів.


Щодо таких явних похибок в організації я буду писати ще. Знаю, що моя думка збігається з думками багатьох спортсменів. І пишу це не як образу в сторону організаторів, а для того, щоб в майбутньому подібне не повторювалось на жодних змаганнях, тим більше такого високого рівня, як Чемпіонат України.


Ми почали розкладати свої снасті. Вирішили хто якою вагою буде пробивати горизонти. Кожен поставив іншу приманку. Хто взяв один спінінг, а хто два, щоб зрозуміти максимум нюансів на воді.

Склались і вирішили ловити. Тут під’їхали хлопаки з Чернівців і повідомили, що зупинились ми автомобілем ще в районі зон. А тут тренування заборонене. Конкретно, як я зрозумів, ніхто і не знав, де буде область змагань. Уявлення, можливо, мали люди, які 2 тижні тому були тут на чемпіонаті області. Ну але ж були і такі, як от наприклад ми, хто там не був і не здогадувався про встановлені межі.

Було вирішено піти далеченько вверх по течії, щоби 100% не потрапити в майбутні зони ловлі. Визначили собі, що городи, які доходять до річки, і є межа, і стали ловити за ними.

Досить скоро ми знайшли першу робочу приманку, потім другу і так ще декілька штук. Також був підібраний актуальний на той час колір приманки і вага, якою ловити було комфортно. Враховували і вітер, який практично з самого ранку мішав комфортній ловлі.

Трохи рибки половили. В основному в улові був окунь, але попався і судачок з щучкою. Зрозуміли, що варто ставити ставку на активну приманку, відкидаючи всі пасивні черв’яки, п’явки і т.д. на другий план. По вазі самими актуальними стали 3 грами, хоча були відхилення в залежності від умов. По кольорах: карамель, машинне масло, приманки з червоним відтінком.

Далі таки рушили в сторону табору, де вже зібралось немало людей. Пора було розбивати табір і готувати їсти.

Розбивка табору

Поки розкладали палатки, вдосталь насміялись. Одну палатку розкладали дуже довго: постійно щось не виходило. Льоня і Петя тим часом поїхали в село по воду і рис, а ми зайнялись підготовкою місця для прийому їжі і іншими організаційними питаннями. Попереду нас чекав плов під назвою «армянський фен-шуй» від Льоні.

І він вийшов і справді «фен-шуйний». А приготований на вогнищі на природі… ммм… Бойових 100 грам і вирушаємо в той же бік тренуватись далі. Все таки за той час були підтверджені всі моменти, які ми знайшли до цього часу. Але треба було висуватись до табору.

Там нас чекало шикування, відкриття змагань і тренування в зонах з 16:00 до 19:00. Ми мусіли пробігтись по місцях майбутньої ловлі і знайти перспективні точки, перевірити приманки, вагу та інші нюанси.

Я ж зоставався на заміні і повинен був координувати Петю в його зоні. Інший Петя і Льоня мали собі вибрати ту жертву, яку будуть координувати.

Ну і ми четверо (3 учасників + один запасний) вирушили тренуватись в зонах. Було прийнято рішення, не тренуватись в зоні А, адже ми вже ловили перед її початком. Можливо це було недопрацювання, але ми за три години заледве пройшли зони В і С.

Починали з В, де знайшли декілька перспективних точок. Запам’ятали де мали покльовки. При чому вони були як на дальній, так і на ближній дистанції. Окуня тут ловили всі. Приманки працювали ті ж, що і вранці. Єдине – треба було збільшувати грамаж до 4г. Хоча своїми 3-ма грамами я добивав в потрібну точку, тому їх і не знімав.

Віталік залишився в зоні В, а ми пішли пробивати зону С. А там у всіх настрій був дуже поганий. Риба кудись втекла з цієї зони. В людей практично не було покльовок. Ми добились декілька «тюків» і я таки взяв достойного окуня. Вибрали пару перспективних секторів. Як потім виявилось, вони були дуже навіть робочі, але туди треба було попасти.

Вернулись в табір, де Віталік розказав про місця, де вдалось впіймати парочку судачків. В принципі, зі всім більш-менш розібрались. Залишалось чекати наступного дня, коли почнуться змагання.


Вечір перед стартами

Вечір перед стартами був шикарний. Воістину шикарний. В нас залишився «армянський фен-шуй». До нього накришили овочів, підсмажили бочок. Накрили шикарний стіл. До такої вечері гріх було не випити. А на столі стояв напій власного виробництва Петі. Красота. Тільки заради таких свят шлунку варто їхати на змагання чи просто відпочинок на природі.

Підключився в нашу компанію і Руслан Середа – наш земляк, який представляв Івано-Франківську область. Він це правильно зробив, бо його напарники по команді катались ночувати десь до Вінниці і пропустили дуже багато цікавого.

Веселі теревені, поява Івана Щевича в строгому костюмі, неймовірна реклама плетених шнурів та бізнес-план з їх продажу… Це тільки частинка того всього, що було в той вечір. Шкода, що текстом все таки не передати емоційний стан. Тим більше стан всієї великої компанії. Скажу коротше: ми дуже сильно посиділи і воно було того варто. Тут хочеться подякувати всім.

Попереду були змагання. Варто було йти лягати спати, аби хоч трохи відпочити перед відповідальним днем. Чесно скажу, я лише застібнув спальний мішок, як виключився. А включили мене вже вранці, коли треба було виходити в тури.


І тур – перший валідол

Ранкове жеребкування показало що:

Мозіль Ігор – С, В, А
Прокопенко Петро – В, А, С
Кіцак Віталій – А, С, В


Перша година

Отже я разом з Петром виходжу штурмувати зону В, яка знаходиться біля табору, а хлопці розходяться в різні кінці. Ну але перед початком змагань треба все ж таки випити кави, аби проснутись. Ну і «2 за упокой» були обов’язковими, хоча не всі це зрозуміли зразу. Скажу, що це допомагає не звертати уваги на лишні моменти під час туру і впевнено робити свою роботу.

Отже, ракета – старт. Всі починають ловити в тих секторах, які вдалось зайняти. Я почав разом зі стартом обхід зони з її початку. Приблизно в 10+/- секторі бачу, що чоловік ловить невеликого судачка на дальній бровці. Все нотую в своїй голові і йду далі, роблячи зупинки практично біля кожного спортсмена.

Поки дійшов до Петі, бачив ще одного судачка. Наш координатор Петька каже, що в сусідньому від нашого спортсмена секторі взяли судачка на 400+/- грам. А ми поки що без покльовок. Переміщаюсь в інший кінець зони.

Доходжу до палатки федерації, де Цвик Юра вже важить свого окуня. Шкода, що я не засік з якої дистанції він його притягнув. Але далі по зоні замітив, що клює окунь на ближній бровці.

За декілька таких пробіжок зрозумів, що початок зони більше працює здалеку і по судаку, а кінець – по окуню на ближній дистанції. Середину зони Петя пильнував сам, як виявилось дуже успішно.

Скажу, що десь на початку години в нього на межі трави ближньої бровки взяв якийсь кабанець і зразу ж зійшов. А от під кінець години Петя змістився ближче до місця, де на протилежному березі лежало в воді повалене дерево з гілками.

Приблизно в останні 5-10хв на його тюнінгований твістер від Flagman сідає непоганий паровоз. Ми починаємо за його спиною тримати кулаки, бо рибка взяла досить далеко. І ось біля берега появляється достойний судак. Але його треба було ще перетягнути через водорості і завести в підсак. Петрові вдається викорчувати рибу з рослинності. І от вона вже в сачку. Перша порція валідолу, по відру якого треба було кожному з нас на цих змаганнях.

Прокопенко Петро

Він зриває приманку і ховає подалі. До кінця залишаються якісь хвилини, за які важиться судак і Петро починає робити вигляд, що прив’язує приманку. З’явились всі шанси взяти 1-ше місце в зоні В в першому турі, адже риба заважила 1102 грами, що було дуже вагомим результатом.

В перерві після першої години вирішуємо, що Петю координувати особо в цьому турі вже й не треба. Тому я йду в зону до Ігоря, який разом з Віталіком взяли два нулі в першій годині. Але за інформацією в їх зонах риби спіймано було не дуже багато. Отже, попереду старт 2 години.


Година друга

Поки я добрів до Ігорової зони, пройшло не менше 15хв змагань. Перти було що. Кожна зона мала не менше півкілометра в довжину. Але вже в зоні мене зустрічає радісне обличчя Ігорка. Він вже встиг закритись в зоні і зловити судачка, по пам’яті, на 85 грам. Новина втішна. Лишилось закритись лиш Віталіку.

Але зупинятись на одній рибці не було чого. Нам потрібен був результат. Але з чого його зробити я не до кінця зрозумів. Значить треба було бігати по зоні і шукати варіанти: дивитись на кольори приманок, які ловлять, шукати сектора з рибою, хоча в цій зоні я на тренуванні нащупав парочку порядних місць, в які Ігор просто не попадав через свої далекі по жеребкуванні старти.

По приманках я зрозумів, що сьогодні не працює наша карамель. Працювали світлі, майже прозорі приманки, хоча світило ясне сонечко. Дивно, але рибі не накажеш.

Працював і мій сектор. Тут чоловік підловився окунцем і при мені взяв непоганого судачка. Вдалось побачити, що його він зловив на приманку дуже схожу на прозору з темно-фіолетовими блискітками Crazy Fish Nano Minnow.

Допомагав я і нашому другові – Середі Руслану. Лиш підійшов до нього, він зразу зловив судачка. Але то чоловік, якому точно не шкода. З ним завжди можна поговорити на різні теми, навіть в зоні під час змагань. Ще й земляк.

Всю зібрану інформацію передаю Ігореві і кажу. Що він мусить попасти в третій годині в 9-й сектор, який працював вчора, сьогодні і буде працювати завтра.

Після другої години інформація з інших фронтів була також не особливо втішною. Петя не відловився в другій годині, але в його активі був вже хороший судак. Хоча в зоні його перебили сомиком на 1200+ грам. В того ж спортсмена була ще риба, тому Петі перебити його було досить складно. Віталік же був з нулем. По голосу мені здалось, що він трохи розчарований, але ми поговорили і він заряджений подався в третю годину. Нам треба було закриватись у всіх зонах. Ми ж приїхали «порвати тих жолудів».


Третя година

Я в зоні С і далі координую Ігоря. Він, наскільки пам’ятаю зараз, стартуватиме 9-м. Отже попасти в потрібний сектор шанси є. Якщо навіть не в нього, то в якийсь сусідній.

Але я роблю маленьку хитрість. Трохи раніше, ніж почався розхід спортсменів, рушаю в потрібному напрямку і сідаю практично в секторі №9. І всі спортсмени, які йшли в цю сторону перед Ігорем, проходять дальше. Я не знаю, чи думали вони, що я вже зайняв сектор, чи просто планували ставати в інший, але потрібне нам місце було забито саме нами.

Раджу напарнику поставити на гачок щось під натуральний колір. Я був впевнений, що тут рибка на такі відтінки реагуватиме максимально добре. І він ставить Grass Minnow мінімального розміру в натуралочці.

Я починаю ходити по зоні в пошуках щастя. Радувало, що не дуже багато спортсменів були в ці дві години з рибою. А от наша зв’язка місце + приманка спрацювала дуже швидко. Вже до половини етапу Ігор ловить непоганого судачка, який досить непогано його підніс в рейтингу по зоні.

Пів справи було зроблено. Петя впевнено йшов на 2-му місці. Ігор відловився непогано і почував себе спокійно, то було видно збоку. Єдине питання було по результату Віталіка.

Я тим часом пробігся в інший кінець зони. Там стояв Руслан і мені дуже хотілось його побачити. І пішов я туди не дурно. Побачив, в яких секторах ловилась рибка. І цей момент надалі став дуже важливим.

Ракета оголошує про фініш і ми йдемо до табору. Дізнаємось, що Віталік закрився в зоні, та ще й щучкою на 201 грам. Молодець! Від серця відлягло. Валідол можна було ховати, адже ми були впевнені, що наш результат дуже високий, враховуючи кількість нулів в зонах в першому турі.

Результат показав, що ми командою йдемо на 3-му місці. Петя взяв 2 місце в зоні, Ігор – 6, Віталік – 14. Лідером була Вінниця, яка випереджала нас на 5 балів, 2 місце – Харків з відривом від нас в 3 бали. Попереду було цікавіше.


Перерва між турами

«Армянський фен-шуй» ми доїли ввечері. Треба було щось думати на обід. Петя Прокопенко нам обіцяв шурпу і взявся її готувати. Процес розписувати не буду, скажу лише, що в цьому процесі в повітрі стояв неймовірний аромат, який не давав задрімати. Ну а потім була та сама шурпа. Чуваки, це було божественно. Я вже казав, що на такі змагання варто їхати лише через такий кльовий відпочинок?

Неймовірна шурпа

В ході обіду я збирав свої снасті. Віталік вирішив пустити в змагання мене замість себе. Мені треба було готуватись до виступу в зоні С, що мене не дуже радувало, бо рибки там реально було малувато. Але на змаганнях треба бути готовим до всього. Прикинув які мені треба приманки, поспілкувався з хлопцями і в бій.


Тур ІІ. Головне – закритись!

В тур я йшов з деяким багажем знань. Я вже відбігав в цій зоні координатором і трохи уявляв собі ситуацію по секторах. От тільки після обіду побажання в риби можуть бути зовсім інші. В зону зі мною йшов наш координатор Петя.

Старти я витягнув не дуже вдалі, хоча… Перший старт в мене був пізніше середини, другий старт – 2-ка, а третій і взагалі 25. Відповідно я складав стратегію.

На перший старт вирішив протиснутись максимально близько до початку зони, на другий – стати в робочий сектор, який я вже для себе визначив, а в кінці змагань – переміститись в кінець зони, бо думав, що туди ніхто не ломанеться. Ну але все було трішки по-іншому.

Воротняк в кустах


Перша година

Спочатку я працював по своїй стратегії. Побачив також що трохи народу пішло в кінець зони, що було для мене трохи несподівано. Я ж стояв приблизно в 4-5 секторі, де мав надію притягнути рибку з дальньої дистанції. Нам головне було закритись по рибці і далі вже думати куди бігти і на що ставити ставку.

Ракета. Старт. На перших проводках біля мене в кущах спортсмен ловить дрібну щучку. Я попробував впертись в ближню дистанцію, звідки він її взяв, але без результату. Дочекався, коли звільниться сусідній від запланованого мною сектора і рванув в нього.

Там покльовок не було. А от в бажаному 9-му спортсмен закривається невеликим окунем. Я знав, що там буде риба, але не повезло туди влізти.

Тим часом Петя повідомляє, що в 13 і 14 секторах ловлять рибу. Але там було зайнято на протязі всієї години, що не є дивно. Вся година пройшла без жодного удару. Я перепробував, напевно, всі приманки які планував використовувати. Глухо, як в танку. Вся надія на наступний старт.


Година друга

В другій годині я стартував другим і мав надію попасти в 13-й сектор. Але першим стартував Сергій Федоров, який і зайняв те місце. Я ж стаю в сусідній 14-й. На тому березі приблизно на межі секторів виднілась невеличка заводь, де мала б стояти рибка.

Починаємо ловити. На старті не чути, аби хтось кликав суддю. Це вже добре. Але і в мене риби нема. Це є погано. Пробую міняти приманки і закидати якомога ближче до протилежного берега під латаття. І от там я отримую покльовку, але риба просто вдарила і поплила. Підсічка була холостою. Ну, але це вже знак.

Продовжую ловити в тому ж таки місці, бо розумію, що всі хороші сектори вже зайняті, а тут риба хоч якось та клює. І от на ближній бровці ще один «тюк». Але в цей раз знову холостий. Вже було подумав, що погані гачки. Але ж я рибку не тримав навіть.

І тут відбулось дещо дуже цікаве. Приблизно на границі секторів плюхнувся хижак в погоні за мальком. Бачу, як Сергій поспішає вимотати шнур і перейти по сектору ближче до мене. Я ж в цей момент вже закидаю оснастку в потрібне місце.

До півметра повільної рівномірки і мені сідає достойний суперник. Я зразу і не зорієнтувався, що ж сталось. Починаю його виважувати, але рибка не здається. А тягнути то її треба аж з другого берега. І якимось магічним чином мій трофей зіскакує з гачка. В голові промайнули всі матюки, які я знав, але нічого не зробиш. По відчуттях там була риба в районі півкіло і дуже схожа по опору на окуня.

Скільки я не пробував дальше обловити дальню дистанцію, це результату мені не принесло. На жаль… А от Сергій змістився назад і взяв судачка трохи більшого як 300грам. Ну, треба було мені допрацювати на виважуванні.

Тим часом знаю точно, що Ігор закрився, а Петя вроді ще з нулем, що мене трохи здивувало. Закриватись треба було будь-яким чином і на це залишалась лише година. Я розумів, що в кінець зони вже не попаду і з 25-м стартом навряд чи попаду в хороші сектори на початку.


Третя година

З таким стартом в мене вже й руки трохи опустились. Але здаватись не було чого. Ще й мій координатор Петя збоку не давав навіть подумати про якийсь там нуль. Людина, яка в спінінгу реальний новачок, переживала за результат не менше кожного з нас. І координував він куди краще деяких координаторів з інших команд, за що йому велика подяка.

Як я і думав, вся маса народу повалила на початок і в кінець зони. Треба було щось думати.

Ще коли всі розходились побачив, що біля берега є виходи дрібної щуки за мальком. Мало, але вони є. Зразу поставив собі задачу пробивати ближню бровку з надією зловити зубасту торпеду.

Далеко не відходжу. Буквально за 4-5 секторів від місця, звідки розходились. В принципі, всі ті, хто стартував в кінці, тут і зібрались. Але лише ми підійшли до води, як виходи хижака скінчились. Печалька.

Нічого, будемо пробивати інші точки. Бачу, що Славік Купчак стоїть навпроти берега, який трохи поріс комишем і в воді є латаття. Таку точку варто пробити. Стаю поряд, а тим часом всі решта спортсмени розбіглись в різні боки. Нам компанію складає Петя координатор і суддя, який скучав в центрі зони С, бо тут ніхто раніше не зупинявся.

Буквально на перших проводках получаю «тюк» на дальній дистанції, але холостий. Це значить, що рибка тут стоїть. Можливо і варто впертись в цю місцину. Кидав-кидав, і ціле зеро. Славік йде з свого сектора і я займаю його лиш тому, що там зручніше стояти в болоті.

Та потім було прийнято рішення таки зміститись в попередній, де була покльовка. Згадую, що я вів приманку з високими плавними качами від дна. Стараюсь максимально далеко закинути приманку і повторити тут проводку. І от новий «тюк». Але цей вже результативний!

Петя за спиною молиться і повторює: «давай, Васьок!». І от я вже підводжу судачка до водоростей. А що ж робити дальше? Тримаю ще пару секунд його в воді, аби риба змучилась. Підіймаю на траву і акуратно заводжу в підсак. Так, я це зробив! За 10хв до кінця туру я закриваюсь судаком, та ще й солідним по мірках того туру в 207 грам.

Бігом важу рибку (благо, суддя був поряд) і відпускаю в рідну стихію. Треба старатись зловити ще. Часу мало, та все ж. Руки трусяться від адреналіну, а на серці стало дуже спокійно. Ніби відро валідолу випив.

Обловлюю все той же сектор і бачу, що справа від місця, куди я закидаю, за мальком вийшов хижак. Бігом вимотую оснастку, зриваюсь з місця і біжу в сектор, з якого можна туди дістати. Петя питається, що сталось. Я без пояснень метаю приманку в місце виходу. Пару сантиметрів проводки і на гачку нова жертва. Виводжу і важу. Окунь 104 грами! Це успіх, однозначно!

Трохи далі Славік таки чіпляє свою першу рибу і тягне її до берега. Але щука приблизно на 1кг, а то й більше, заводить снасть в траву і обриває її. Ех, не повезло…

Згадую, що я не міг підібрати приманку. За 10хв до кінця Петя каже: «Став то, на що ти не хочеш ловити». А така приманка в мене була. Вона працювала вчора, але мовчала нині. Crazy Fish Nano Minnow в карамелі з блискітками. Ну не ловила вона нині, але погоду зробила мені в турі саме вона.

По дорозі до табору дізнаємось, що Петро закрився одним окунем. Це вже добре. Ігор не доловив більше, але закритий. Люкс. Петя – 18-й, Ігор – 14-й, я – 4-й в зонах. Це добре, враховуючи те, що все більше команд були з нулями. В командному заліку після 2-х турів ми ділимо 3-4 місця. Попереду відпочинок.


Вечір перед розв’язкою

Вечір перед вирішальним туром пройшов досить спокійно. Ми розбирали тури, які пройшли, розповідали про сектори з рибою, робочі приманки і т.д. Петро Прокопенко нас вирішив порадувати смачнючим шашликом. Народ, це реально самий крутий шашлик в моєму житті. Можливо він був присмачений хорошим результатом в зоні, душевною компанією, запахом вогнища і приємною втомою, та факт, що він найсмачніший, залишався фактом.

По таборах було чути, що багато учасників також непогано сидять в цей вечір. Вже навіть були десь співи. Красота. Єдине, що було не так – сильна фізична втома. Декілька раз за день пробігти 2 зони і ще цілий тур відзмагатись – досить важко. Це я не згадую інші нюанси.

Ми обговорили план дій на завтра, домовились з Розаріо (Середа Руслан), що будемо завтра співпрацювати в зоні, адже їм командою нічого толком не світило, і я з думкою, що зранку рибка буде активніша, пішов спати.


Тур ІІІ. Максимальний валідол

По третьому туру не хочу навіть нічого писати. То був такий важкий тур, що Петя чуть не посивів мене за спиною.

В першій годині в мене жодної покльовки. Я бігав і шукав місця, де буде ловитись риба, бо стартував в кінці. Але риби я так і не знайшов. Наш Розаріо стояв в гарному секторі і міг би мені його здати, якби було потрібно, але в нього риби не було також.

Друга година також нічим особливим не запам’яталась. Дехто ловив рибу, але то були одиниці. Я і сектор ніби нормальний взяв, з тих які лишились. А покльовки не мав. Знайшов навіть тверду косу і облизав її зі всіх сторін, але на табло світився нуль. Я не знав що робити. Петя там впевнено рвав зону, а Ігор був також з нуликом.

Самою цікавою стала третя година. Руслан взяв під завісу 2-ї години судака на 1110 грам. Там де він ловив, була реально крута яма. В неї я і вперся, бо Розаріо пішов в інший сектор. Але, як я зрозумів, він звідти забрав судака, а більше риби там не було. Я почав шукати щастя в різних приманках і ближніх секторах.

Дуже скоро в мене стався в цій зоні вже 6-й обрив. В попередньому турі я не обірвався жодного разу, а тут потратив масу часу на перев’язування. Хто більше чортихався: я чи Петя, не знаю. Але менше з тим. До кінця залишається все менше часу.

До кінця 3 хвилини. Петя каже: «Постав залатоє кальцо». Що він мав на увазі я зрозумів моментом і ставлю ту ж карамель і ту ж приманку. Прикол в тому, що на неї покльовок і сьогодні я не мав, хоча ставив декілька раз. І от проводка з того берега. Виходжу на русло і в голові стріляє, що треба ще раз провести в товщі рівномірно з легким покачуванням. Покльовка і я тягну до берега щось невелике. Окунь!

Підсак далеко позаду. Задкую до нього і беру в руку. Тим часом окунь заходить в прибережну траву. Буквально викорчовую його звідти і пробую завести в підсак. Але він, падло, заходить туди з другого разу. Але заходить. Так! Закрився! Важу цього монстра на 57 грам, випускаю і чую розрив ракети. Встиг впритирочку.


Результати

Всі зійшлись в табір. Ігор приніс нуля, але відпрацював до останнього. Ми ходили, рахували, дивились і розуміли, що таки ми 4-ті, хоча багато хто злетів в останньому турі. Обідне 4-те місце.

В такому не зовсім піднятому настрої ми рухались на нагородження. Петя взяв 7 місце в особистому заліку. То самий високий результат з нашої команди.

І от читають командний залік. Оп! «Баракуда» Одеса прозвучала. А ми то її рахували на 3-є місце. Щось не так. В мене в голові промайнуло, що з Одеси було 3 команди і ми порахували не ту, а значить з’явились шанси на призи.

І справді. Читають 4-те місце, а це ще не ми. Напевно крик наш і тих, хто за нас вболівав, долинув аж до Вінниці. Так, ми вибороли 3-є місце! Першими стали хлопці з Вінниці, 2-і – чернівчани. А ми зробили те, чого приїхали – порвали решту «жолудів»!

Пофотографувались з колегами по Crazy Fish з Житомира. Посиділи на кінець і допили все горюче та й поїхали на Тернопіль в піднесеному настрої. Я більш ніж задоволений.

Команди Crazy Fish


Хочу окремим розділом також описати деякі недопрацювання в організації даного Чемпіонату України.

Я звичайно не буду лізти у всі фінансові моменти цього свята, але… За особистий залік переможцям по тубусу і все, ви серйозно? Навіть простенькі кубки не вручили нікому, ви серйозно? Я не говорю це тільки тому, що потрапив в призи. Це, як на мене, неправильно взагалі. Це ж Чемпіонат України…

Народ, то є щастя, що нікого не вбили на тих змаганнях. Вольфрам (та й свинець) набирає неймовірної швидкості. Ви бачили тих дітей, що купались навпроти зони С? А не дай Бог? А та п’яна компанія там же? Там було що послухати. Каюсь, в нас на Кубку Західного регіону були ще гірші дятли, але їх втихомирили бігом. Я говорю як учасник змагань і тоді і тепер. Ну не має такого бути.

Рибаки в 13-14 секторах зони С, то ще фігня в порівнянні з тим дядьком, який метав пружини навпроти мене в зоні В, і які я вдало підчепив там же.

А катера? Абзац, «товаріщі»!

До судів претензій жодних. Там все було на рівні. Дякую за чесне суддівство і відповіді на всі запитання.

Про наявність риби не буду нічого говорити. Можливо, ми попали на такий період, коли риба пішла з тих зон. Та все ж, її там було мало. Ну але, повторюсь, це могло залежати багато від чого.


P.S. Особисто дякую всім хлопцям з нашої команди за відпочинок і результат. Дякую команді Івано-Франківської федерації, а особливо Розаріо, за підтримку і гарний настрій. Дякую хлопцям з Рівного за просто так, а Івану Щевичу за дефіле в костюмі. Компанії Crazy Fish за спонсорство нашої команди. Тернопільській Обласній Федерації Риболовного Спорту та департаменту у справах сім’ї, молоді, фізичної культури і спорту Тернопільської облдержадміністрації за сприяння в нашій поїздці на ці змагання. Дякую всім за крутий відпочинок і незабутні враження. Маю надію, що скоро зустрінемось на нових стартах.

Учасники Чемпіонату України з ловлі хижої риби з берега

P.P.S. Якщо щось чи когось забув, нагадуйте. Буду доповнювати свій звіт.

2 комментария “«Відро валідолу» або «Порвати жолудів». Звіт про Чемпіонат України з ловлі хижої риби з берега 2015”

  • Василь Білокінський

Оставьте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Optionally add an image (JPEG only)

Следи за новостями

Подпишись на обновления в наших публикаций и получай уведомления об обновлении контента на свой E-mail

Введите свой E-mail